День Лесі Українки 2023: біографія видатної поетеси та патріотичні цитати

25 лютого 1871 року з'явилася на світ Леся Українка. Ця дата стала днем вшанування пам'яті талановитої поетеси, яка всім серцем любила Україну. Леся Українка внесла неоціненний внесок в українську літературу, а на її творах виросло не одне покоління українців.

У творчій спадщині поетеси - патріотичні та любовні вірші, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся дуже цікавилася українською народною творчістю. Завдяки її роботі вдалося зберегти чимало творів. УНІАН розповів біографію поетесу і зібрав найпронизливіші цитати.

Біографія Лесі Українки

Справжнє ім'я Лесі Українки - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян в Новограді-Волинському (в цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її батьки були творчими людьми з хорошою освітою, вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти.

У дитинстві Леся часто слухала українські народні оповідання від матері і дізналася від неї про мавок. Це породило в майбутній поетесі любов до народної творчості.

У дитячі роки Леся часто переїжджала з сім'єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший вірш "Надія" написала в 9 років, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру.

У 1881 році у віці 10 років Леся сильно застудилася, у неї почалися болі в руках і ногах. Це стало початком важкої хвороби, від якої поетеса страждала все життя. У цьому ж році Леся почала брати уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка, вивчала грецьку мову і латинь.

У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток і видалили частину кісток у лівій руці. Це стало важким ударом для Лесі, адже зі скаліченою рукою вона більше не могла грати на фортепіано. З цього віку вона почала багато писати.

У 1884 році Лариса Косач вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі "Зоря", а також взяла собі псевдонім Леся Українка. В юності Леся займалася самоосвітою і активно писала.

З 20-річного віку багато подорожувала Україною і знайомилася з відомими письменниками. Через важку хворобу Леся була змушена виїжджати на курортне лікування в різні країни, а враження від поїздок відображала у творчості.

У 1898 році під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим Сергієм Мержинським, своїм першим коханням. У 1901 році він помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один з найкращих творів - драму "Одержима". Після цього Леся 6 років перебувала в жалобі.

У 1907 році познайомилася з тяжко хворим фольклористом Климентом Квіткою. Незабаром вийшла заміж і поїхала з ним на лікування до Криму. Поїздка вилікувала Климента, а ось Лесі ставало все гірше.

Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.

Найращі цитати Лесі Українки

Леся Українка писала на найрізноманітніші теми - про Україну, природу, любов і мрії.

• Всі - жінки, коли вони кохають.

• Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.

• Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод - і стане льодом.

• Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

• Мене любов ненависті навчила.

• Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.

• Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.

• Терпіть кайдани - то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, - гірший стид.

• Чесний покриву не потребує.

• Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.

• Сором мовчки гинути й страждати,

  Як маєм у руках хоч заржавілий меч.

• Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

  Серед лиха співати пісні,

  Без надії таки сподіватись,

  Жити хочу! Геть, думи сумні!

• Не поет, хто забуває

  Про страшні народні рани,

  Щоб собі на вільні руки

  Золоті надіть кайдани!

• Скрізь плач, і стогін, і ридання

  Несмілі поклики, слабі,

  На долю марні нарікання

  І чола, схилені в журбі.

  Над давнім лихом України...

• Слово, чому ти не твердая криця,

  Що серед бою так ясно іскриться?

  Чом ти не гострий, безжалісний меч,

  Той, що здійма вражі голови з плеч?